Ми будуємо кам’яні замки
Час із них проростає травою. 
Наші скарби для нього уламки
Ми нічого не візьмем з собою

Наші кроки повільно розтануть
У пісках свіжих істин прибою
Квіти зійдуть де нас вже нема
Рани сами себе загоють
**************
Ти постій-но, куда живешь?
Що залишиш у дар після себе?
Тим у кого не скінчився час
Із того, що їм дійсно треба
**************
Пам’ять швидко міняє бік
Та із попілу ліпить героїв
Ще не встигне заглухнути крик
Деформує картину двобою

Сторінками загублених книг
Закарбовуй себе до нестями
Хай крізь тебе лунає життя
Стань мотивами серця - піснями

*****************

Де ти зараз? Для чого живеш?
Що залишиш у спадок для неба?
Тим, у кого ще є свій час
Із того, що їм справді треба